|
Проблеми сільської школи
|
|
| Влад_Горный | Дата: Неділя, 02.08.2015, 16:25 | Повідомлення # 1 |
 Рядовий
Група: Адміністратори
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| Формування життєвих компетентностей на уроках інформатики
як провідна ідея застосування ІКТ в сільській школі
(матеріал для розміщення на форумі сайту МОІППО)
Влад_Горний, приватний вчений
|
| |
| |
| Влад_Горный | Дата: Неділя, 02.08.2015, 16:36 | Повідомлення # 2 |
|
Рядовий
Група: Адміністратори
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| Якою має бути "Інформатика" сучасної сільської школи
З досвіду 30-річного викладання «екзотичного» предмета
Гусениця Володимир Іванович, вчитель фізики, астрономії та інформатики, Новоселівська
ЗОШ І-ІІІ ст. Арбузинського р-ну
Народна мудрість твердить, що «всякий кулик своє болото хвалить», але ця внутрішня оцінка аж
надто далека від істини, бо для об’єктивності в судженнях та висновках потрібно
піднестись над своїм «болотом» в часі і просторі…
Я починав свій шлях в шкільній інформатиці з серпня 1985 року і до цього дня, як кажуть, «в
темі», а тому маю підстави і потребу висловити давно назрілу думку. До тієї
пори, поки в половині сімей школярів не з’явились домашні комп’ютери, шкільна
інформатика ще виправдовувала своє існування. Мушу уточнити, що ці висновки
100-відсотково стосуються тільки сільських районів, на кшталт рідного –
Арбузинського. Якими б не були шкільні ПК, а до інших доступу просто не було.
Це давало потужну мотивацію до будь-якого виду «спілкування» з ПЕОМ. Але сільські
школи завжди відставали в оснащенні, ніколи не мали централізованого чи, бодай,
будь-якого технічного обслуговування своїх засобів ОТ, а останнім часом
ситуація стає і зовсім абсурдною, коли в шкільному кабінеті є трохи недолугих машин
з 2004 (чи іншого, близького за давністю) року експлуатації, а трохи, скажімо,
з 2007 року експлуатації. Чи потрібно говорити про їх параметри, програмне
забезпечення, технічну та моральну застарілість, тощо?!
А вдома, в багатьох учнів, придбані в кредит досить «круті» комп’ютери, з іншим, за
інтерфейсом та можливостями, програмним забезпеченням.
Питання про те, як у них вистачає терпіння, бодай, діждатись завантаження старенького ХР, а
потім розшукати і завантажити потрібне для уроку ПЗ (а шукати потрібно, це -
корисна компетентність), вже й задавати не варто.
Таким же проблемним є і використання підручників, які можуть просто не відповідати рівню
програми, і, з 100-відсотковою гарантією, не відповідають встановленому ПЗ. Про
підручники варто, взагалі, сказати окремо. Для прикладу, «розцяцьковані
рюшиками» фоліанти жіночого колективу Морзе і К0. У них, як у жіночій косметичці - накладу-накладу,
а самим цікавим є пропозиції типу, «відкрийте на нашому CD папку з назвою... і т.д.».
Чому ж підручники не надходять до школи з тими ж, таки, CD-дисками, адже від цього вони втрачають
будь-яку цінність?! Негоже шукати всілякі додатки в Інтернеті і використовувати їх з порушенням
авторських прав, тощо. І ще одне зауваження до підручників – вони, зазвичай, ідуть вперед за програм-
ними продуктами фірми Microsoft, а що робити тим, чиє знайомство з цією фірмою "зависло" ще з 2004 року,
чи трохи пізніше???
Тут ніякого «партнерства в навчанні» не діждешся, але ж пропонують приєднуватись – потрібно,
всього-навсього, знайти скількісь-там друзів, які б зайшли за моїм посиланням на цей сайт, і т.д., і т.п.
Така собі новітня мережна «піраміда», а не «партнерства в навчанні» на гранти Сороса.
Продовження див. далі
Влад_Горний, приватний вчений
|
| |
| |
| Влад_Горный | Дата: Неділя, 02.08.2015, 16:37 | Повідомлення # 3 |
|
Рядовий
Група: Адміністратори
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| Продовження (початок див. вище)
(І взагалі, у нас в державних навчальних закладах якось не прийнято забезпечувати школи системними,
навчальними чи прикладними ПЗ з відкритою ліцензією чи іншим забезпеченням авторського права.
Кожний вчитель вирішує проблеми шкільного кабінету ІКТ, як уміє. Я, наприклад,
2 роки тому перезавантажив всі шкільні ПК клоном свого домашнього комп’ютера,
що дало змогу вирішити ряд проблем і отримати кілька нових.)
Що вже, Інтернет, саме демократичне інформаційне середовище, а й тут – не «крик душі»,
а тези, доповіді, кеглі, береги, абзаци, вимоги ВАК... Залишилось, тільки,
додати варіант тексту на англ. мові – і повне «партнерство в навчанні». Я вже
не перший раз чесно і прямо висловлюю свою позицію, але на минулій
Інтернет-конференції, що так само наказово організовувалась, свого виступу на
сайті МОІППО так і не побачив, а відповідно, й реакції читачів.
Але, повернемось, як-кажуть, до наших «баранів»... Ми не вчимо своїх вихованців
користуватись побутовими приладами на «предметній» основі – ні програмованими
пральними машинами, мікрохвильовими пічками, плеєрами, букрідерами,
телефонами-смартфонами, системами супутникового чи цифрового телебачення,
системами навігації чи відеореєстрації, телевізорами з «поведінкою ПК», і т.д.,
і т.п. Так само, немає ні потреби, ні глибокої мотивації, щоб нав’язувати їм
продукцію фірми Microsoft та їй подібних. Це так само сумнівно, як давати
початкові навички програмування з допомогою мови програмування «Паскаль», ні мотивації,
ні результату, ні перспектив.
На мій погляд, є три варіанти розвитку шкільної інформатики:
1. залишити все, як є, і продовжувати імітувати успішне формування компетентностей на засадах
технологій за умов, про які написано вище;
2. оскільки, майже 100% вчителів мають вдома ПК, а 99% вже більш-менш володіють ними, то, в
ідеалі, варто «озброїти» навчальні кабінети проекційними мультимедійними
системами, а шкільний кабінет ІКТ + «половинка» інженера (лаборанта),
перетворити на інформаційно-консультаційний центр, в якому мають бути зібрані
діючі програмні засоби з усіх навчальних предметів – для відпрацювання
пропущених тем, поглиблення знань, виконання різних проектів, тощо, і
нормальний Інтернет (в наших умовах – оператор «Інтертелеком») для творчих пошуків
та забезпечення потреб школи в інформації. В цьому ж кабінеті учні можуть
отримати консультації щодо виконання певних предметних завдань на домашніх ПК,
а результати своєї роботи представити на уроках через проектор чи величеньку
«плазму» (варіант з «плазмою» мені видається простішим і більш доцільним, ніж
інтерактивна дошка чи мультимедійний проектор);
3. (варіант самий складний і утопічний) на кожні 2-3 роки визначати ключові компетентності з ІКТ,
створювати поліграфічно і змістовно прості технологічні (проектні) посібники
для учнів та вчителів (з необхідними програмними додатками та додатковим
матеріалом на DVD-дисках чи інших носіях) для їх набуття, програми для
послідовної роботи над формуванням високого рівня компетенції з цих
компетентностей, тощо, але з обов’язковим врахуванням того, що «вертоліт із
паровоза» будуть робити не тільки на верстатах, але й ретельною роботою
напилком.
На цьому, дозвольте закінчити про те, що наболіло. Якщо не сподобалось,
вибачайте.
(Не заперечую проти розміщення моєї статті в мережі Інтернет).
Влад_Горний, приватний вчений
|
| |
| |
| Влад_Горный | Дата: Понеділок, 03.08.2015, 09:49 | Повідомлення # 4 |
|
Рядовий
Група: Адміністратори
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| Шановні співвітчизники, громадяни України!
Мені довелося почути в прямому ефірі радіотрансляцію вечірнього засідання Верховної Ради України від 16 лютого та прочитати звіт про це засідання в газеті «Голос України», № 29, від 18 лютого 2010 р. Як людину, і як фахівця-освітянина, мене найбільше зацікавив суперкороткий розгляд законопроекту народного депутата Анатолія Гриценка щодо відмови від 12-річного терміну здобуття повної загальної освіти в наших школах та повернення до 10-річної системи середньої освіти. Оскільки законопроект було відхилено через неготовність народних депутатів ухвалювати рішення з цього питання без обговорення в широкій аудиторії, то я і пропоную почати це обговорення (чи продовжити його) на цьому Інтернет-сайті.
Проблеми навчання і виховання дітей та молоді досить об’ємні і стосуються держави в цілому, тому, для початку, я пропоную їх, в деякій мірі, окреслити. Я думаю, кожному ясно, що проблема не тільки в тривалості навчання, але й в безлічі інших упущень і недоліків антидержавного відношення до потреб освіти і виховання громадян своєї країни. Окрім того, в структурах державного управління культивується ряд простонародних міфів про систему навчання, виховання та професійної підготовки, які не мають логічного чи будь-якого іншого реального підґрунтя, а тому мають бути розвінчані та усунуті з широкого вжитку.
Отже, коротко, у вигляді тез (а швидше, гасел, бо за їх реалізацію ще треба боротись і боротись) – основні (чи деякі) проблеми освітянської галузі та напрямки їх вирішення.
Примітка: я не став вибудовувати тези в порядку їх пріоритету, бо для обговорення це не має жодного значення.
Т.1. Шкільний автобус - замість пришкільного інтернату та мало комплектної школи (наприклад, менше 30 учнів);
Т.2. Шкільному автобусу – дороги, під’їзди, зупинки, збереження та обслуговування;
Т.3. Ремонт, наладка та обслуговування - шкільним (освітянським) комп’ютерам та мультимедійним системам;
Т.4. Закладам освіти – енергозберігаючі модульні опалювальні блоки та системи опалювання (якщо простіше, нашим дітям – світло, тепло і комфорт);
Т.5. Закладам освіти – технічне і навчально-методичне оснащення вітчизняного виробництва (треба відродити ту систему матеріально-технічного забезпечення процесів навчання й виховання, яку зруйнували разом з УРСР);
Т.6. Педагогічним працівникам – мотивовано нормований і регламентований робочий день, з урахуванням часу на самопідготовку та позаурочну роботу з учнями (вихованцями, студентами та ін.);
Т.7. Закладам освіти – універсального медичного працівника зі спеціальною підготовкою (психолога, логопеда, домашнього лікаря, тощо);
Т.8. Закладам освіти (школам, дошкільним закладам) – нормальний штатний розпис з передбаченням утримання музичних працівників, педагогів-організаторів, заступників з виховної та позакласної роботи, лаборантів, обслуговуючого і технічного персоналу;
Т.9. В кожну загальноосвітню школу – всеукраїнські дитячі патріотичні та військово-патріотичні організації (не екзотичного, але сучасного національного і розвиваючого характеру за метою та способами і шляхами її досягнення);
Т.10. Загальноосвітнім школам (ЗОШ) – 11 років навчання (1-4, 5-9 та 10-11 класи), починаючи з 7-ми років та закінчуючи в 16 або 18 років;
Т.11. Оптимальний режим роботи ЗОШ – 5-денний робочий тиждень (субота чи неділя, в окремих випадках, можуть бути використані за відповідними погодженнями для проведення масових заходів), 4-четвертний навчальний рік та 5-бальна (інтуїтивно-вартісна) система оцінювання знань, умінь та навичок учнів;
Т.12. Всім державним (бюджетним) загальноосвітнім школам – єдині державні навчальні плани, програми, підручники і посібники, вимоги державних стандартів до обсягів та якості освіти;
Т.13. Для навчальних закладів не державного фінансування - можливості перевищувати вимоги державних стандартів, мотивуючи доцільність своїх рішень та гарантуючи безпечність їх реалізації для своїх вихованців;
(продовження див. далі)
Влад_Горний, приватний вчений
|
| |
| |
| Влад_Горный | Дата: Понеділок, 03.08.2015, 09:50 | Повідомлення # 5 |
|
Рядовий
Група: Адміністратори
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| (продовження теми)
Т.14. Державним (бюджетним) навчальним закладам (ДНЗ) – можливості оплачуваної додаткової навчально-виховної роботи: факультативи, спецкурси, гуртки, секції та інше;
Т.15. В усі без винятку навчально-виховні заклади України – державну мову, символіку, ідеологію, патріотизм та історичну правду;
Т.16. В ДНЗ – російську мову, як мову міжнаціонального та міжнародного спілкування, з 2-го по 11-й клас. В дитячі дошкільні заклади – для особистого спілкування з тими вихованцями, для яких вона є мовою домашнього спілкування;
Т.17. Направлення на роботу та обов’язкове працевлаштування - випускникам ВНЗ педагогічного профілю (державний компонент) з трьохрічним відпрацюванням за направленням;
Т.18. Молодим спеціалістам, що прибули на роботу за направленням в систему освіти – гідні умови для роботи та проживання;
Т.19. Зовнішнє незалежне оцінювання, як один з елементів державної оцінки знань, умінь та навичок учнів, передати в навчальні заклади профтехосвіти (а такі мають бути) та ВНЗ всіх рівнів акредитації для внутрішнього вжитку при прийомі абітурієнтів на навчання за рахунок бюджету (державний компонент);
Т.20. До умов, що дають право на переваги під час вступу до ВНЗ (на державний компонент) повернути врахування медалей, грамот обласного (міського-багаторайонного) рівнів та документів про закінчення профільних позашкільних закладів (наприклад, МАН і т.п.);
Т.21. Розмежувати в розташуванні, підпорядкуванні та подальшому працевлаштуванні платні навчальні заклади та державні (бюджетні) навчальні заклади з плановою і регламентованою державою системою додаткових платних послуг;
Т.22. Дозволити державним закладам освіти (ДЗО) мотивовано надавати додаткові платні послуги в сфері навчання, виховання, оздоровлення, спорту та дозвілля дітей і учнівської молоді, накопичувати та розміщувати отримані кошти на власних рахунках системи Держощадбанку (з відповідними державними гарантіями від інфляції і т.п.);
Т.23. Започаткувати створення й прийняття педагогічними працівниками Кодексу Честі педагога та нової служби в установах управління освітою – служби внутрішніх розслідувань – для розслідування зловживань різного характеру в навчальних закладах освіти та захисту честі й гідності працівників та вихованців;
Т.24. Не зайве створити громадську, громадсько-політичну організацію чи, навіть, всеукраїнську партію «Освіта й порядок» чи «Освіта й правопорядок», або створити окремий підрозділ (напрямок роботи) в уже існуючих і легалізованих в установленому порядку організаціях;
Т.25. Спростовувати міф про те, що реформам системи освіти в Україні заважає відношення інших країн до наших документів про освіту таким, наприклад, чином: 1. державна освіта (тобто, освіта за бюджетні кошти) реалізується для власних потреб держави і її громадян, за кошти платників податків. Україна не має на меті готувати спеціалістів для роботи в інших країнах, а громадяни, які того потребують, мають право і гіпотетичні можливості набувати відповідної освіти в приватних (платних) ВНЗ або безпосередньо за кордоном; 2. ДНЗ мають виконувати замовлення на підготовку відповідної кількості і якості фахівців для роботи на свою державу, яке (замовлення) має бути сформоване на рівні обласних, міських (багаторайонних) представницьких і виконавчих органів державного управління, і під це замовлення мають бути гарантовані перші робочі місця для випускників цих ДНЗ;
Т.26. В Україні мають бути вирішені на державному, суспільно-науковому та загальнокультурному рівні деякі світоглядні проблеми сучасності. Як одна з показових демонстрацій цих проблем є складання присяги Президента України з покладанням руки на церковну Книгу. Що це насправді означає? Для чого це потрібно державному посадовцю найвищого рівня? Чи буде він керуватись тими догматами, яким присягає, в своїй подальшій роботі? Кому і як буде про це звітувати? І т.д., і т.п.
І, на сам кінець, останнє: чи справді наш обранець вірить в Адама і Єву, 40-річні блукання в пустелі, покаяння і всепрощення та близький Кінець Світу??? Можливо, нам потрібен, все-таки, державний діяч для управління країною, дієвого гарантування наших прав, свобод і успішного розвитку, лідер та ідейний провідник нації, а не «провідник» по пустелі?!
В сподіванні на розуміння, підтримку та неупереджену критику, Влад Горний.
18.02.2010 р.
Влад_Горний, приватний вчений
|
| |
| |
| Влад_Горный | Дата: Понеділок, 03.08.2015, 09:51 | Повідомлення # 6 |
|
Рядовий
Група: Адміністратори
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| Про Кодекс Честі вчителя Наша педагогічна спільнота у всі часи була самою освіченою, вихованою, патріотично налаштованою, доброзичливою, співчуваючою, але, разом з тим, надто вразливою та нетерпимою до всілякої кривди і неправди. При цьому, вона вміла і знала куди, кому і як поскаржитись на суспільні чи побутові негаразди, вимагала людяного відношення до дітей, їх батьків, до ветеранів і немічних громадян, а також – до природи і «братів» наших менших. За це та багато інших чеснот і достоїнств, за громадську активність і громадянську позицію не любили нашого брата-вчителя у владних кабінетах успішних радянських часів, не жалують нас і в пострадянських жахіттях розвалу і стагнації незалежної держави. Проте, в усі часи кращі вчителі в своїй просвітницькій діяльності керувались, насамперед, інтересами дітей, а вже потім – вимогами навчання й виховання. Робота конфліктна по своїй природі, бо завжди має елемент обов’язковості і примусу, а важливість віддаленого результату не є домінуючою у взаємовідносинах вчителів, учнів та батьків. При цьому, вчитель абсолютно безправний у подоланні інстинктивного (підсвідомого) чи свідомого спротиву своїх підопічних, перед їх пустощами, хуліганством, спробами очорнити чи дискредитувати його добрі наміри та добросовісність у виконанні своїх посадових обов’язків. Періодично в суспільстві «запускаються» інформаційні «качки», що ганьблять професійну та людську честь не найгірших вчителів чи інших педагогічних працівників поспішними звинуваченнями, часто й густо «висмоктаними» з пальця упередженого «писаки», що працює на замовлення. У діючому законодавстві є безліч «дірок», які мали б регламентувати правові відношення суб’єктів навчально-виховного процесу та відношення між роботодавцем та працівником навчально-виховного чи освітнього закладу. Дві останні спроби народних депутатів поліпшити стан справ у галузі освіти на законодавчому рівні закінчились не просто нічим, але й відкинули можливу дискусію на невизначений термін. Виникло, навіть, таке враження, що дочасними питаннями про 10-річну освіту та статус держслужбовця для вчителів і медпрацівників увагу до освітян «поховали» зумисне і надовго. Надто вже примітивно вони готувались та розглядались...
Даруйте, що преамбула так затяглася, бо мова мала би йти про наступне.
Можливо, прийшов той час, коли варто було б взаємовідносини вчителів, учнів та їх батьків визначити спеціальним Законом, що регламентував би права і обов’язки кожної з трьох сторін навчально-виховного процесу і застерігав їх від неправомірних дій та неналежного виконання своїх обов’язків. Для вчителя (вихователя) це міг би бути своєрідний Кодекс Честі з певною клятвою, присягою, обітницею чи чимось подібним, а для батьків і дітей вибудована система прав, обов’язків, заохочень, покарань і вимог, які не могли б бути видані за шантаж з боку вчителя по вимаганню грошей, послуг чи подарунків, не могли б кваліфікуватись, як образа честі і гідності, переслідування, домагання і таке інше. Від всього цього наклепницького арсеналу вчитель зовсім не захищений, бо до суду він звернеться тільки в крайньому разі, можливо тоді, коли вже й самого безвинно «закриють». Не захищені і діти від упередженості вчителя, його неприязного відношення, висміювання вад і недоліків дитини, її батьків, тощо. В цілому, звичайно, права дитини в законодавстві виписані, в тому числі й на міжнародному рівні, а відносно обов’язків, то навіть Правил для учнів вже не знайти. Тому й видається, що поєднання прав і обов’язків всіх учасників навчально-виховного процесу в одному правовому документі могло б дуже допомогти в урегулювання внутрішкільних проблем, включаючи шкільне самоврядування, батьківські комітети, опікунські ради, благодійність та батьківську допомогу в ремонті й оснащені школи, проведенні різних заходів та позакласної і позашкільної роботи, тощо. Безумовно, деякі з регламентів вже існують, але де їх знайти тим же батькам чи дітям. Отже, спільний (єдиний) документ, а точніше, збірник таких документів не завадить, а поліпшить взаємовідносини та якість роботи.
На довершення цієї частини роздумів про освітянські проблеми варто, мабуть, сформулювати ще одну тезу.
Т.27. Якщо держава має бажання допомогти вчителеві матеріально, то не треба пільг, нарахуйте окремим рядком і видайте готівкою. Гроші – вони того варті.
Влад Горний.
20.02.2010 р.
Влад_Горний, приватний вчений
|
| |
| |
| Влад_Горный | Дата: Понеділок, 03.08.2015, 09:53 | Повідомлення # 7 |
|
Рядовий
Група: Адміністратори
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| Звернення до людей, що «створюють» природничі науки, викладають їх та вивчають у навчальних закладах
Я, Влад Горний, віртуальний двійник вчителя фізики, астрономії та інформатики вищої категорії, вчителя методиста, відмінника освіти України, звертаюсь до всіх учасників навчального процесу з вивчення природничих наук з наступною пропозицією.
Шановні колеги! На власну освіту та компіляцію існуючих наукових догматів для навчання багатьох поколінь своїх учнів я витратив більше 40 років власного життя, але, все ж, прийшов до невтішних висновків:
1. Ні сучасна наука, ні сучасна школа не повідомляють тим, на кого працюють, правдивих відомостей про оточуючий Матеріальний Всесвіт, його виникнення, закономірності і закони функціонування, про Світ Живого Життя, його Творця та, найголовніше, про призначення Людей Розумних у цьому Світі.
2. Матеріальний Всесвіт описується без розгляду Первинної Матерії та процесів у ній, що привели до його виникнення та сучасного розвитку, а Творення Світу Живого безальтернативно тлумачать по біблейським або аналогічним оповідкам. Внаслідок такої «науки», у кожної пересічної людини від самого дитинства намагаються сформувати комплекс неповноцінності та роздвоєння особистості, приховуючи знання, що мають дати кожному індивіду міцну світоглядну платформу для вдалого старту в майбутнє життя.
3. В результаті такого «навчання» ми й «маємо те, що маємо»: керівників, які «будують мости вздовж річок»; «вчених», які витрачають кілотонни грошей, шукаючи в підземеллях міфічний «бозон Хіггса» та «ревнителів чистого поклоніння», які бродять від помешкання до помешкання і свідчать про знищення існуючої «системи речей» самим найближчим часом з відомих для них причин.
4. А до цього, ми ще маємо незрозумілу поведінку нашого Світила та рідної Планети, що, можливо, насправді загрожує нам не прогнозованим (чи, навпаки, давно очікуваним) лихом катастрофічних масштабів.
Звісно, це тільки маленький і образний «краєчок», того, що ми маємо, а увесь «айсберг» того, що ми втрачаємо, прихований у каламутній воді словоблуддя та красномовства.
Отже, що я пропоную (до речі, в інформаційному просторі «Світової павутини» вже є терабайти потрібної інформації). Давайте спробуємо підсумувати результати досліджень та розумувань багатотисячної навколонаукової Інтернет-аудиторії для створення найбільш вірогідної і сучасної світоглядної та природничо-наукової картини Світу, яку варто було б викладати підростаючому поколінню, або, хоча б, пропонувати для вивчення тим «вченим мужам», які складають навчальні програми, ставлять гриф МОНіМС на, так звані, «підручники і навчальні посібники». Чи не пора, бодай у третьому тисячолітті, звільнити свідомість від біблейства та ейнштейніанства, на користь людського розуму, досвіду, логіки та здорового глузду.
В усякому разі, навіть неупереджений обмін думками може посприяти поліпшенню справ, приверне увагу учасників «процесу» навчання і виховання до необхідності зваженого підходу до формування свого власного «Я».
З повагою до мислячих відвідувачів цієї сторінки, Влад Горний.
11.07.2012 р.
Влад_Горний, приватний вчений
|
| |
| |
| Влад_Горный | Дата: Понеділок, 03.08.2015, 09:55 | Повідомлення # 8 |
|
Рядовий
Група: Адміністратори
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| Чим лікуватись від «жидів» Шановні читачі!
Сьогодні так часто доводиться чути і читати про «жидів» (наприклад, на сайті Lalak.org.ua), про їх агресивну і підлу сутність та визначально-негативний вплив на будь-які суспільні процеси, що виникає думка про необхідність самозахисту як від цих повідомлень, так і від самих «фактів», «факторів» чи «фігурантів».Ця думка реалізується просто, як і все геніальне. Оскільки, всі члени цивілізованого суспільства прямо чи опосередковано пов’язані між собою тими чи іншими інформаційними чи матеріально-маніпуляційними послугами, товарними, грошовими, фінансово-кредитними, сімейними, клановими, груповими, корпоративними та іншими взаємовідносинами, то відмежуватись від небажаних контактів можна елементарно – потрібно ВІДМОВИТИСЬ від тієї інформації, послуг, товарів, грошей, тощо, за якими, на наш погляд, стоять оті самі «жиди». І нехай вони споживають те, що «виробляють», самі, для себе, собі на користь.
Оце і все! Залишилось, тільки, якомога точніше визначити, що для нас «жидівське», а що – «свійське» чи «нашинське». Можливо, скласти докладний список всього «українського» та «імпортного», яке не шкодить нашому побуту, менталітету, духовності, тощо… (Якщо самі не в змозі второпати, то доведеться прислухатись до «розумних та письменних», а це вже гірше...)А якщо серйозно і про серйозне, то до тих пір, доки українство буде користуватись іудейськими казочками, міфами і удаваною мудрістю, а за власною спиною складати дулі в бік «жидів», то дві половинки свого «Я» під одним «черепком» ми не зберемо, а якщо й зберемо, то вони там не вживуться. Так і будемо славити Творця чужим Іменем, користуватись чужими грошима, втрачати свою світову значимість, користуватимемось чужим розумом…
Ось чому я беззаперечно повірю тому «Герою» таємних інтелектуальних змагань за етнічну та етичну «чистоту», який, поряд з прилюдним наступом на «жидів», чесно і благородно повідомить загал про свою відмову від «жидівського» цивілізаційного «внеску», краще – конкретним списком.
Не претендую на супероригінальність, але від вищеозначеної проблеми у мене голова не болить, бо вже маю власні ліки, чого і Вам бажаю.
А якщо хтось ототожнить себе з отим – «жиди», то це вже - його особиста проблема.
Не створений для «хорового» співу, Влад Горний.
18.06.2010 р.
Влад_Горний, приватний вчений
|
| |
| |
| Влад_Горный | Дата: Понеділок, 03.08.2015, 09:57 | Повідомлення # 9 |
|
Рядовий
Група: Адміністратори
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| Про державу з неадекватним сприйняттям дійсності
Про людей з неадекватною поведінкою знають, мабуть, усі, але «неадекватна держава» - це, чисто наш, вітчизняний, «національний проект».
Отже, що, хто, коли і як???
Розглянемо всі обставини, що склались на сьогодні (на вчора і на завтра) і надовго.
Сучасна «казочка-страшилка» розпочинається так: в сякі-такі роки, в самому центрі Європи, жила-була цілком легітимна держава з усіма належними атрибутами – власною територією, кордонами і прикордонниками, населенням і військом, структурами управління, армією державних службовців і народних обранців, власним законодавством і державною символікою, мовами і культурою, релігійними сектами і конфесіями, партіями, рухами, союзами, об’єднаннями, тобто цілком жвавими і активними громадянами. Було в ній доволі всього: землі, води, неба, повітря, харчів і корисних копалин, заводів, пароходів, банків, тюрем та інших закладів, структур і ресурсів, конче необхідних для життя і процвітання. Але не було в людей розуму, - віддали вони все в чужі руки власними брудними кінцівками…
Коли прокинулись, а держави вже немає, залишились тільки запитання:
1. хто і з яких міркувань намагається розділити територію і громаду на антагоністичні «регіони» по мовно-культурним ознакам?
2. хто і з яких мотивів реанімує неоднозначні постаті історичного минулого і намагається «розмістити» їх серед ще живих нащадків, посіявши тим самим розбрат громадянських катаклізмів минулих століть у нашому, і так непростому, сьогоденні?
3. хто і в чиїх інтересах «запустив» через кордони і митниці країни чужинську навалу – секти і конфесії, іноземну валюту і капітал, ворожі війська та центри шпигунського впливу?
4. хто і з яких «високих» потреб постійно виносить «сміття» з власної «хати»-держави через великі й малі телеекрани, сторінки друкованих ЗМІ, «павутиння» Інтернету та особисте закордонне пащекування?
5. хто і з чийого дозволу роздержавив, розікрав і «прихватизував» всенародне добро, грабує природні ресурси, натурально ділить країну на жебраків і багатіїв, мільйонами губить її населення?
6. хто і за чиєю мовчазною згодою дозволив «народним обранцям» - «слугам народу» - відкрито і нахабно ігнорувати його волю, прагнення до кращого життя, його права і свободи, ганьбити його перед світовою спільнотою своєю негідною поведінкою, кримінальними діяннями та повною і злочинною безвідповідальністю?
7. хто придумав і тишком-нишком імплантував в громадянське суспільство та вищі органи управління державою такі дикі поняття, як «державна влада (володарювання посадовців і бандитів)», «система противаг між владними вертикалями чи головними посадовцями», «влада та опозиція», «фракції та блоки», «широкі й вузьколобі коаліції» і таке інше?
8. хто і коли бачив на цій нещасній території «опозиційні» населені пункти, вулиці чи, бодай, будинки? Кого, ж, тоді об’єднують майже 180 зареєстрованих політичних партій, близько 3000 громадських рухів, фронтів і інших фіктивних об’єднань громадян?
9. хто, коли і як узурпував владу народу, який є de jure і de facto єдиним будівником-замовником своєї держави і єдиним законним споживачем її послуг?
10. яка перспектива може чекати народ з відсутністю адекватного сприйняття дійсності та неналежним інстинктом самозахисту в неадекватній державі?
11. яким, же, треба бути олігофреном – дебілом, імбецилом, ідіотом (на вибір самокритичного читача), щоб 18 років «заглядати до рота» всіляким словоблудним політиканам – нахабним і зухвалим злодіям, коли вони розтягують останнє з нажитого нелегкою працею, затягуючи на шиї кожного законослухняного громадянина держави свій зашморг псевдодемократії та «незалежності»?
12. якої наруги ще потрібно зазнати всім разом і кожному зокрема, щоб, нарешті схаменутись і сказати – Г О Д І !!!
Геть з нашої шиї !!! Геть з наших очей !!! Геть з нашої території !!!
Геть! Геть! Геть!
Сам себе запитував і собі, ж, відповідав Влад Горний, 09.06.2009 р. в європейській Україні.
P.S. Читаю власні матеріали і сам собі дивуюсь. Яке передбачення! Які оцінки! Та все марно.
09.08.2015 р.
Влад_Горний, приватний вчений
|
| |
| |
