Гусениця Володимир Іванович та Лідія Іванівна щиро вітають з ювілеєм свою шановну колегу і однокурсницю Шевченко Лідію Сергіївну. З цього приводу у подружжя народились наступні віршовані рядки:

Вітаємо, як рідну

Шевченко Лідії Сергіївні
від однокурсників-фізиків
МДПІ ім В.Г. Белінського
(1966-1970 рр. навчання) до
ювілейного Дня народження

Десь жила-була дівчина не простої долі:
Від шести до повноліття промайнуло в школі,
Далі – більше, до ПедІну подалась вступати,
Але Доля обернулась, як нерідна мати.

Довелося все кидати, маючи причину
І додому повертатись, втративши Людину
Найріднішу після Мами, тож - пішла у школу,
Тільки вже не за знаннями, а від комсомолу…

Через рік до ВУЗу знову здала документи
Щоб зустрітись із «Ріднею» – з іменем «Студенти».
Про навчання ми не будем довго пліткувати,
Бо було воно найкращим, що тут ще казати.

Вірних подруг не зустрінеш в клубі чи на полі,
І в гулянках, непомітно, не з’їси пуд солі,
Але кращих не буває, ніж сусід по ліжку,
Що поділиться шматочком і не візьме лишку…

Дуже швидко промайнуло те студентство миле,
Потягнула пед. робота силу, соки й жили…
Доля теж свого не тратить – жорстко б’є під груди -
І ідуть від нас назавжди найрідніші Люди…

Але справжніх не здолають ні біда, ні скрута,
Ні лихого розголосу вприснута отрута,
Бо від «злого ока» ліки все ж таки бувають
І спасають друзі тих, кого пам’ятають…

Нам сьогодні літ чимало – з хвостиком і з гаком,
І «портрети» не відновиш пудрою чи лаком,
Але пам’ять повертає ті роки чудові,
Коли були юні всі - щирі і здорові…

Тож не хнюпимо носи, не втрачаймо віру,
А засвідчимо любов і повагу щиру
Нашій Шевці дорогій, що здолала долю
І у сімдесят «рочків» не втрачає волю.

Плідно мириться з життям, всім завжди потрібна,
Бо була для всіх хлоп’ят наче мама рідна.
Тож і зичать щастя всі, ми із ними в згоді,
Буде пам’ять ще сто літ жити у народі.

Гарантуємо цю «фішку» - Ліда-Лиска і Братішка,
10.06.2018 р.

с. Агрономія